Персоналії


Ткачук Тарас Михайлович

представник археологічної керамології

06.02.1960 р.н., Львів; закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія, археологія, музеєзнавство» (1987) та аспірантуру Інституту археології НАН України за спеціальністю «Археологія» (1996); завідувач Відділу археології Національного заповідника «Давній Галич»; кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «Орнаментація мальованого посуду трипільсько-кукутенської спільності як знакові системи (етапи βІІ–СІІ–γІІ)» (1996); автор монографій: «Знакові системи трипільсько-кукутенської культурно- історичної спільності (мальований посуд етапів βІІ–СІІ–γІІ)» (2005) та «Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд)» (2005, у співавторстві з Ярославом Мельником); перша монографія зайняла 3 місце, а друга – 2 місце в номінації «Краща монографія» ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2008» (за публікаціями 2005 року); автор каталогу «Галицькі керамічні плитки із рельєфними зображеннями та гончарні клейма (з фондів Історичного музею с.Крилос Національного заповідника «Давній Галич» у м.Галичі)» (1997, у співавторстві з К.Л.Тимус).

 


Троцька Валентина Іванівна

представник історичної й археологічної керамології

13.06.1959 р.н., Глинське Зіньківського району Полтавської області; закінчила історичний факультет Полтавського державного педагогічного університету імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія» (2002); навчалася в аспірантурі Інституту археології НАН України за спеціальністю «Археологія» (2002–2003); здобувач наукового ступеня при Інституті керамології – відділенні Інституту народознавства НАН України (з 2004); тема кандидатської дисертації «Гончарство Середнього Подніпров’я X–XIII століть в історичних дослідженнях»; працювала інспектором Опішненської філії Зіньківського відділення Полтавської дирекції Укрдержстраху (1982–1994), методистом відділу археології та гончарства доби середньовіччя (1994–2001), молодшим науковим співробітником (2001–2002) Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному; науковим співробітником Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2001–2002); молодший науковий співробітник Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2002), старший науковий співробітник Відділу археологічної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2002); автор 22 публікацій з проблематики керамології та археології в періодичних виданнях і збірниках; головні напрямки наукових досліджень: гончарство Середнього Подніпров’я Х–ХІІІ століть; гончарні інструменти в Україні (еволюція, регіональні особливості), випалювальні споруди Лівобережної України Х–ХVIII століть; учасниця археологічних розкопок у складі експедицій Інституту археології НАН України на Більському городищі (керівники Вячеслав Мурзін та Рената Ролле), Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації (керівник Олександр Супруненко), Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (керівники Анатолій Гейко, Анатолій Щербань, Оксана Коваленко); очолювала археологічну експедицію Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (1999–2003); проводила охоронні розкопки й розвідки пам’яток скіфського часу й доби Київської Руси (1999–2003); досліджувала гончарні горни кінця ХVІІІ – початку ХХ століття в Опішному та в навколишніх селах (1996, 1999, 2000, 2003); учасник керамологічних експедицій до гончарних осередків Чернігівської (2003), Полтавської (2002–2008) та Луганської (2007) областей; брала участь у формуванні колекцій Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (1994–2008); член Українського керамічного товариства (з 2000), Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2002).

 


Ханко Віталій Миколайович

представник історичної й мистецтвознавчої керамології

31.08.1937 р.н., Полтава; закінчив Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Гоголя (відділення художньої кераміки, 1962), факультет теорії та історії мистецтва Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (Ленінград, Росія, 1969); працював художником скла Романівського склозаводу в Дзержинську Житомирської області (1962–1966), викладачем художніх дисциплін Миргородського державного керамічного технікуму імені Миколи Гоголя (1966–1969), завідувачем відділу (1970–1986), заступником з наукової роботи директора (1987–1995) Полтавського художнього музею; доцент кафедри образотворчого мистецтва архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (з 1995); доцент кафедри товарознавства непродовольчих товарів Полтавського університету споживчої кооперації України (з 2002); автор близько 700 публікацій у періодичних виданнях, збірниках, енциклопедіях; автор довідкових праць: «Словник мистців Полтавщини» (2002), «Миргородський мистецький словник (кінець XVIII – початок ХХІ сторіччя): Персоналії» (книга зайняла 1 місце в номінації «Краща публікація з окремими сюжетами на теми керамології, гончарства, кераміки» ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2008» (за публікаціями 2005 року), «Мистецтвознавча думка на Полтавщині» (2007); автор 26 каталогів, у тому числі: «Борис Піаніда: Каталог виставки. Живопис. Графіка. Монументально-декоративне мистецтво» (1981), «Заслужений художник Української РСР Іван Михайлович Віцько: Каталог виставки творів»(1983); брошур: «Лекції з історії мистецтва. Загальна інформація», «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 1: Історія зарубіжного мистецтва від палеоліту до XII ст.», «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 2: Історія зарубіжного мистецтва XIII–ХХ ст.», «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 3: Історія українського мистецтва від палеоліту до XVIII ст.», «Лекції з історії мистецтва. Зшиток
4: Історія українського мистецтва ХІХ–ХХ ст.», «Лекції з історії мистецтва. Зшиток 5: Історія кераміки» (2006); упорядник альбому «Михайло Коргун: Різьбяр» (1994); упорядник покажчиків: «Опанас Сластьон» (1988), «Полтавський художній музей: 1919–1994» (1994), «Остап Ханко: Біографічний і книгографічний покажчик: Мислення. Естетика. Мистецтвознавство. Націологія. Керамологія. Етнографія» (2006); упорядник збірника «Миргородський керамічний технікум: історія, діячі, навчальний процес» (1996); головні напрямки наукових досліджень: мистецьке життя Полтавщини, зокрема народні промисли і ремесла, український архітектурний стиль, життєписи діячів мистецтва і науки; член Національної спілки художників України (з 1987), Національної спілки майстрів
народного мистецтва України (з 1991), Асоціації українських мистців (з 1993), Міжнародної асоціації критиків мистецтва в Парижі (з 1997); член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007); заслужений працівник культури України (1994).

 


Ханко Остап Віталійович

представник мистецтвознавчої керамології

17.06.1975 р.н., Полтава; закінчив Відділ художньої кераміки Миргородського державного керамічного технікуму імені Миколи Гоголя (1995), архітектурний факультет Полтавського державного технічного університету імені Юрія Кондратюка за спеціальністю «Образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво» (2001); працював старшим лаборантом Охоронної археологічної експедиції Центру охорони та досліджень пам’яток археології Полтавської облдержадміністрації (1998), редактором відділу журналу «Образотворче мистецтво» (2001–2004), дизайнером-програмістом текстильного підприємства ПП «БМТ-Стиль» (2004–2005), дизайнером поліграфічного підприємства СП «Інтертехнодрук-Поліграфсервіс» (2005); засновник власного видавництва (2005); автор книг, у тому числі: «Ключ: Систематизація мислительних понять В.Данилейка» (2006), «Мислитель» (2006), «Камінний спалах: Петро Печорний. Кераміка і графіка» (2006, у співавторстві з Володимиром Підгорою),
«Право нації: Теорія націології» (2007); автор керамологічних і мистецтвознавчих публікацій у періодичних виданнях і збірниках; упорядник книг, брошур і каталогів, у тому числі: «Данилейко Володимир. Думки» (2006), «Данилейко Володимир. Реекспозиції української абетки» (2007), «Валентина Ханко. Спогади художниці: У 2-х книгах» (2007), «Валентина Ханко. Декоративно-ужиткове мистецтво, графіка, малярство: Каталог творів» (2007), «Валентина Ханко: Пером і пензлем» (2007), «Ювілейне сімдесятиліття: Мистецтвознавець Віталій
Ханко» (2007), «Валентина Ханко: художниця, генеалог, літератор» (2007), «Петро Печорний. На отчій землі: Спогади» (2008); член Національної спілки художників України (з 2002).

 


Цвек Олена Василівна

представник археологічної керамології

03.08.1931 р.н., Київ; закінчила історико-філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історик- археолог» (1959); працювала в Інституті археології НАН України (з 1959) на посадах лаборанта, наукового співробітника,нині– там само на посаді старшого наукового співробітника; кандидат історичних наук;
кандидатська дисертація «Трипольская культура междуречья Южного Буга и Днепра» (1987); старший науковий співробітник; автор монографій: «Гончарное производство племен трипольской общности» (2004), «Поселення східно-трипільської культури (Короткий нарис)» (2006); автор понад 60 керамологічних і археологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках.

 

Чечель Жанна Анатоліївна

представник мистецтвознавчої керамології

26.03.1976 р.н., Опішне Зіньківського району Полтавської області; закінчила факультет культурології Харківської державної академії культури за спеціальністю «Історія і теорія культури» (1999) та аспірантуру Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю «Історія, теорія і практика культури» (2007); тема кандидатської дисертації «Антропоморфна та зооморфна пластика в гончарстві України другої половини XIX–XX століття»;
працювала інженером Аудіовізуальної студії Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (1994–1995), учителем історії мистецтва Колегіуму мистецтв у Опішному (1998–2006), заступником директора з мистецьких дисциплін Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» (2001–
2004); молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2004), старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2004); брала участь у підготовці й проведенні І та ІІ Всеукраїнських гончарських фестивалів (2000, 2001), регіонального конкурсу-пленеру «Мальовнича Україна» (2003); авторка 9 публікацій з проблем керамології та художньої освіти
в періодичних виданнях і збірниках; стаття «Критичні нотатки на скрижалях
святкового дня» зайняла 2 місце в номінації «Краща резонансна публікація» ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні
«КеГоКе-2008» (за публікаціями 2005 року); головний напрямок наукових досліджень: зооморфний та антропоморфний глиняний посуд України ХІХ–ХХ століть, сучасна практика українського народного гончарства.{jcomments on}

 

 


Чміль Леся Володимирівна

представник археологічної керамології

22.09.1966 р.н., Лісники Києво-Святошинського району Київської області; закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія, археологія, музеєзнавство» (1989); старший лаборант (1989–2003), молодший науковий співробітник Відділу археології Києва Інституту археології НАН України (з 2003); тема кандидатської дисертації «Глиняний посуд Середнього Подніпров’я XVI–XVIII століть»; автор публікацій про пізньосередньовічну кераміку в періодичних виданнях і збірниках.