Персоналії


Романець Тетяна Андріївна

представник мистецтвознавчої керамології

21.04.1952 р.н., Берездів Хмельницької області; закінчила Київський державний художній інститут за спеціальністю «Мистецтвознавство» (1976); кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Древние истоки форм и декора украинской народной керамики 2-й пол. ХІХ–ХХ вв.» (1988); автор монографії «Стародавні витоки мистецтва української народної кераміки» (1996) та керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; член Національної спілки художників України (з 1995).

 


Сакович Ірина Валер’янівна

представник мистецтвознавчої керамології

06.12.1926 р.н., Слуцьк Мінської області, Білорусь; закінчила із золотою медаллю Слуцьку середню школу №10 (1945); почала вчитися в Московському хіміко- технологічному інституті імені Дмитра Менделєєва (1945), але невдовзі перевелася на підготовче відділення Московського інституту прикладного та декоративного мистецтва (січень1946); закінчила факультет кераміки цього ж інституту за спеціальністю «Декоративне мистецтво» (1952) та аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УР СР за спеціальністю «Образотворче мистецтво» (1959); працювала викладачем керамічного відділення Одеського державного художнього училища (1952–1956), молодшим науковим співробітником Відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР (1959– 1981), художником у Малому колективному підприємстві «Ратібор» (1991–1993), а також науковим консультантом з художнього редагування видавничого відділу Української православної церкви (1993–1996); старший науковий співробітник (1974); кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Украинская советская народная керамическая скульптура» (1964); автор монографій: «Народна керамічна скульптура Радянської України» (1970), «Народні традиції в українській художній промисловості» (1975); автор керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; член Національної спілки художників України (з 1967).

 


Скляренко Наталя Владиславівна

представник мистецтвознавчої керамології

18.12.1977 р.н., Луцьк; закінчила Луцький державний технічний університет
за спеціальністю «Дизайн» (2000) та аспірантуру Львівської національної академії мистецтв за спеціальністю «Декоративне і прикладне мистецтво» (2004); доцент кафедри дизайну Луцького державного технічного університету; кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Гончарські осередки Кульчина та Рокити кінця ХІХ – ХХ століть (Історія, типологія, художні особливості)» (2006); автор монографії «Розвиток керамічного виробництва на Волині (археологічний, етнографічний, мистецький аспекти)» (2003, у співавторстві з Григорієм Охріменком і Михайлом Кучинком) та керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках.

 


Слободян Олег Олексійович

представник мистецтвознавчої керамології

27.06.1947 р.н., Вигода Хмельницької області; закінчив факультет теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту (1979); працював науковим співробітником (зберігачем фонду кераміки) Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини (1974–1978); викладач Косівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва імені Василя Касіяна Львівської національної академії мистецтв; кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Пістинський центр гончарства ХІХ – першої половини ХХ століття (Історія, типологія, художні особливості, майстри)» (2001); доцент (з 2004); автор монографії «Пістинська кераміка ХІХ – першої половини ХХ століття» (2004)
та близько 40 керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; упорядник каталогів «Виставка творів члена Спілки художників СРСР Павлини Йосипівни Цвілик (1891–1964)» (1976), «Виставка творів народного мистецтва Гуцульщини» (1978), альбому «Павлина Цвілик» (1982); член Національної спілки художників України (з 1990).

 


Cморж Леонід Панасович

представник мистецтвознавчої керамології

07.11.1927 р.н., Орданівка Диканського району Полтавської області; учасник ІІ Світової війни (1943–1945); служив у Чорноморському та Балтійському флотах (1945–1950); закінчив з відзнакою Школу тренерів Державногоінституту фізкультури (1953), філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Філософія» (1958), аспірантуру Київського державного університету імені Тараса Шевченка (кафедра естетики, етики і логіки, 1964); працював на кафедрі психології цього ж університету (1958–1962), а згодом – викладачем, старшим викладачем, доцентом, професором Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (1964–2003), професором Київського Міжнародного університету (1997–2008); завідувач (2004–2006), провідний науковий співробітник (з 2007) Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України; доктор філософських наук (1981); кандидатська дисертація «Естетичний ідеал в кіномистецтві» за спеціальністю «Естетика» (1965); докторська дисертація «Искусство в свете ленинской теории отражения» за спеціальністю «Етика і естетика» (1986; дисертацію підготував 1974 року, проте з ідеологічних міркувань до захисту не був допущений; 1981 року захист відбувся, але ВАК СССР із-за звинувачень у антимарксистських поглядах рішення не затвердив); професор (з 1988); автор монографій: «Світ десяти муз: Мистецтво і дійсність» (1973), «Орфей в эпоху звездолетов (Искусство в духовной жизни современного человека)» (1989), «Особа і суспільство (філософсько-психологічний аспект (2001), «Гончарівна (одержима керамікою)» (2004; зайняла 2 місце в номінації «Краща публікація на теми керамології, гончарства, кераміки» І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2007» (за публікаціями 2004 року); автор навчальних посібників: «Філософія» (2004), «Естетика» (2005); автор брошури «Естетична цінність мистецтва» (1972); автор керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках, у тому числі присвячених творчості гончарки Олександри Селюченко; член редколегій «Українського керамологічного журналу» (2001– 2005) та національного наукового щорічника «Українська керамологія» (2001–2002); член Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2001); член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2002); член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007); нагороджений орденами «Отечественная война» І ступеня, «Слава» ІІІ ступеня, «За мужність», «Знак почёта», медаллю «За боевые заслуги»; власник найбільшої в Україні приватної колекції опішненської кераміки; малює олією, виготовляє глиняні сюжетні твори на міфологічні теми, пише вірші.

 


Спанатій Любов Степанівна

представник керамолінгвістики

20.02.1955 р.н.; закінчила філологічний факультет Ужгородського державного університету (кафедра української мови, 1977); завідувач кафедри культури мовлення та редагування Миколаївського державного університету; кандидат філологічних наук; кандидатська дисертація «Гончарна лексика в говорах української мови» (1997); доцент (2000); автор понад 50 наукових праць у періодиці та збірниках, брошур, словників, у тому числі: «Діалектна лексика народних промислів Миколаївщини: Методичні рекомендації та матеріали для спецсемінару для студентів спеціальності «Українська мова і література» (1989), «Ораторське мистецтво: Методичні рекомендації для самостійної підготовки студентів спеціальності «Правознавство» денної та заочної форми навчання до практичних занять» (1999), «Програма для збирання гончарної лексики» (2003), «Російсько-український словник художніх термінів» (2004, у співавторстві з Леонідом Шкарубою); головні напрямки наукових студій: українська діалектологія, зокрема лінгвістична географія українського гончарства, лексичні особливості говірок Бузько- Інгульського межиріччя; сучасна українська літературна мова, історія української мови; член редколегій «Українського керамологічного журналу» (2001–2005) та національного наукового щорічника «Українська керамологія» (2001–2002).

 


Тесленко Ірина Борисівна

представник археологічної керамології

13.12.1970 р.н., Лубни Полтавської області; закінчила історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історик-археолог» (1993); молодший науковий співробітник Кримської філії Інституту археології НАН України; автор керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; досліджує кераміку
Таврики XIV–XV століть.