Персоналії


Лейпунська Ніна Олександрівна

представник археологічної й музеєзнавчої керамології

09.05.1930 р.н., Харків; закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Археологія» (1954) та аспірантуру Державного історичного музею (Москва, Росія) за спеціальністю «Археологія» (1960); працювала старшим науковим співробітником Археологічного музею Центрального наукового природничого музею АН УРСР (з 1969); кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «Амфоры из Ольвии VI–IV вв. до н.э.» (1975); автор монографій: «Керамическая тара из Ольвии (из опыта изучения амфор VI–IV вв. до н.э.)» (1981), «Ольвия – память тысячелетий» (1982, у співавторстві з Сергієм Крижицьким), «Ольвия: Раскопки, история, культура» (1997, у співавторстві з Сергієм Крижицьким); автор понад 100 керамологічних, археологічних і музеологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; досліджувала історію, економіку, культуру, у тому числі й гончарство, Ольвії; здійснювала польові археологічні дослідження в складі Ольвійської експедиції (1954–2008).

 


Ликова Оксана Григорівна

представник музеєзнавчої керамології

04.03.1976 р.н., Кіровоград; закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка за спеціальністю «Українська мова і література» (1998) та аспірантуру Інституту народознавства НАН України за спеціальністю «Етнологія» (2008); тема кандидатської дисертації «Керамологічні колекції й проблеми музеєфікування гончарної спадщини в Україні»; працювала головним
зберігачем фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2001–2004); молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2004), науковий співробітник Відділу сучасної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2004); учасник керамологічних експедицій до Хмельницької, Чернігівської, Івано-Франківської, Вінницької, Київської й Полтавської областей; займається формуванням фотогалереї провідних керамологів України, комплектуванням фондових колекцій Національного музею- заповідника українського гончарства в Опішному; бере активну участь у виставковій діяльності музею-заповідника; автор 10 публікацій про керамологічні колекції в Україні, діяльність Національного музею-заповідника українського гончарствав Опішному, формування приватних колекцій кераміки і творчість художників-керамістів у наукових і науково-популярних періодичних виданнях і збірниках; член Українського керамічного товариства (з 2000).

 


Лосик Марія Василівна

представник технічної й археологічної керамології

01.12.1948 р.н., Львів; закінчила хіміко-технологічний факультет Львівського державного політехнічного інституту за спеціальністю «Технологія силікатних матеріалів» (1971) та аспірантуру Львівського політехнічного інституту за спеціальністю «Технологія силікатних і тугоплавких неметалевих матеріалів» (кафедра хімічної технології силікатних матеріалів, 1979); доцент кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв; кандидат технічних наук (1982); тема кандидатської дисертації: «Розробка і дослідження технологічного процесу підвищення фізико-технічних властивостей силікатних матеріалів шляхом віброактивації»; учасниця міжнародних наукових конференцій з проблематики давньої кераміки та скла в Польщі (1993–2008), Росії (1997), Італії (1997); автор понад 50 керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; головний напрямок наукових досліджень: вивчення технології виготовлення й декорування давніх і сучасних творів кераміки та скла; член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007).

 


Майко Вадим Владиславович

представник археологічної й музеєзнавчої керамології

08.12.1966 р.н., Київ; закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (1989); працював науковим співробітником Кримської філії Інституту археології НАН України; провідний науковий співробітник відділу «Судацька фортеця» Національного заповідника «Софія Київська»; кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «Етнокультурні зв’язки Криму з Подніпров’ям і Північним Кавказом у VІІ–Х ст.» (1998); автор 3 монографій: «Средневековое городище на плато Тепсень в Юго-Восточном Крыму» (2004), «Средневековые некрополи Судакской долины» (2007), «Кырк-Ерский клад городища Чуфут-Кале в Юго-Западном Крыму» (2007); автор близько 120 наукових праць, у тому числі керамологічних публікацій, у періодиці й тематичних збірниках України, Росії, Молдови, Болгарії, Польщі, Туреччини; також досліджує проблеми історії й археології Криму VІІ–ХІ століть; член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007).

 


Метка Людмила Олексіївна

представник етнографічної й музеєзнавчої керамології

22.05.1966 р.н., Опішне Зіньківського району Полтавської області; закінчила психолого- педагогічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені Володимира Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання і образотворче мистецтво» (1988) та аспірантуру історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Етнологія» (2005); працювала вихователем групи продовженого дня (1988) і вчителем початкових класів (1989–1990) Дніпропетровської середньої школи №95, вихователем групи продовженого дня Олександрійської середньої школи №17 (1990–1994) та учителем української мови і літератури Войнівської середньої школи Кіровоградської області (1994–1996), молодшим науковим співробітником (1996), головним зберігачем фондів (1997–2000), молодшим науковим співробітником (2001), старшим науковим співробітником (2001–2006) Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, молодшим науковим співробітником Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2001–2005); завідувач Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2007), завідувач Відділу етнографії гончарства Національного музею- заповідника українського гончарства в Опішному (з 2006); кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «ГончарствоСлобожанщини в другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття» (2006); автор 35 публікацій з проблем керамології; стаття «Етюди з історії гончарства Луганщини» зайняла 1 місце в номінації «Краща науково-популярна, публіцистична стаття» І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2007» (за публікаціями 2004 року); координатор мистецьких виставок творів учасників І, ІІ та ІІІ Всеукраїнських симпозіумів монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1997, 1998, 1999), виставки мистецьких творів опішненських гончарів «Дивотворіння Опішного – Україні ХХІ сторіччя» (Київ, 1999); член Національної експертної керамологічної ради, куратор щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007); учасник керамологічних експедицій до гончарних осередків Луганської (2001), Харківської (2002), Донецької (2003), Дніпропетровської (2003), Полтавської (2004–2006), Сумської (2004), Івано-Франківської (2007) областей; бере участь у формуванні колекцій кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (2000–2008); автор програми спеціального курсу «Етнографія українського гончарства» та співавтор програми спеціального курсу «Основи керамології» для мистецьких навчальних закладів України, яка використовується в навчальній роботі Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному»; член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2002), член Українського керамічного товариства (з 2000); головний напрямок наукових досліджень: гончарство Слобожанщини, глина та глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі українців (народна медицина, магічна практика).

 


Міщанин Віктор Данилович

представник етнографічної керамології

10.09.1962 р.н., Малі Будища Зіньківського району Полтавської області; закінчив Одеський державний гідрометеорологічний інститут за спеціальністю «Метеорологія» (1985); працював інженером монтажно-ремонтного відділу служби засобів вимірювання Красноярського територіального управління з гідрометеорології (Красноярськ, Росія, 1987–1988), водієм колгоспу «Прогрес» (Малі Будища, 1989–1993), спеціалістом із земельних ресурсів Малобудищанської сільської ради (Малі Будища, 1993); старший науковий співробітник Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 1993), молодший науковий співробітник Відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2001); кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «Гончарство північної групи малих осередків Опішненського гончарного району (друга половина ХІХ–ХХ століття)» (2007); автор книг: «Словник гончарів Глинського, Малих Будищ, Старих Млинів, Хижняківки» (1999; книга стала лауреатом VІ Форуму видавців у Львові в номінації «Художньо-мистецьке, музичне або краєзнавче видання», 1999; визнана журі І Національного симпозіуму гончарства «Опішне–2000» кращою публікацією в Україні з проблем гончарства за 1999-й рік, 2000); «Хутори ви мої, хутори...» (2002), «Північна група малих осередків гончарства Опішненського гончарного району (друга половина ХІХ – ХХ століття)» (2005; зайняла 1 місце в номінації «Краща монографія» ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2008» (за публікаціями 2005 року); «Храми землі нашої: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищечках» (2006); «Храми землі нашої: Церква Преображення Господнього у Глинському» (2008); автор близько 100 керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; стаття «Невідомі листи з кримінальної справи Якова Риженка» зайняла 1місце в номінації «Краща публікація документальних матеріалів» ІІ Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2008» (за публікаціями 2005 року); головний напрямок наукових досліджень: гончарство малих осередків Опішненського гончарного району та Опішного; член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2002), член Українського керамічного товариства (з 2000), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (з 2000); депутат Зіньківської районної ради (з 2002); лауреат Літературно-мистецької премії імені Володимира Малика (2005); член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2008).

 


Мотиль Романа Ярославівна

представник мистецтвознавчої керамології

06.12.1968 р.н., Львів; закінчила відділ скульптури Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша (1988), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (відділ художньої кераміки, 1993), аспірантуру Інституту народознавства НАН України (1997); науковий співробітник Відділу народного мистецтва Інституту народознавства НАН України; кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Українська димлена кераміка ХІХ–ХХ століть (Історія, типологія, художні особливості» (2000); автор керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; досліджує теоретичні й історичні проблеми народної кераміки, зокрема тему «Професійна і народна кераміка 1920– 1990-х років (Поділля, Прикарпаття, Карпати)»; завершує монографію «Українська димлена кераміка ХІХ–ХХ століть»; член Спілки критиків та істориків мистецтва (з 1999); член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007).