Відділ палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України
Створений з метою комплексного дослідження гончарства від часу його зародження (доба неоліту) до XVIIIстоліття; проведення ґрунтовних наукових досліджень в галузі керамології, спрямованих на одержання нових знань про закономірності виникнення й розвитку гончарства, його роль і місце в житті давнього населення території сучасної України.
Серед найважливіших завдань Відділу:
- вивчення гончарства доби неоліту – XVIIIстоліття як суттєвого компоненту народної культури з використанням головним чином археологічних матеріалів та залученням даних суміжних наукових дисциплін (етнології, історії, семіотики, ботаніки, матеріалознавства та інших);
- виявлення закономірностей розвитку гончарства в Україні та світі; особливостей виникнення й еволюції форм, декору та технології виготовлення глиняних виробів;
- тлумачення символічно-образної структури глиняних виробів;
- проведення польових керамологічних експедицій;
- формування інформаційного банку даних про давнє гончарство;
- міжнародне наукове співробітництво з метою інтеграції вітчизняної і зарубіжної керамології;
- публікація наукових праць з проблем керамології.
Організаційна структура Відділу палеогончарства:
завідувач: Гейко Анатолій, кандидат історичних наук,
наукові співробітники: Пуголовок Юрій, кандидат історичних наук;
Коваленко Оксана,кандидат історичних наук;
У Відділі працював:
Щербань Анатолій, кандидат історичних наук (2002-2013);
Наукові співробітники Відділу:
Виконали планові наукові теми:
«Гончарство України, як джерело історичних реконструкцій (від найдавніших часів до сьогодення)» (2004-2008).
«Палеогончарство і відображення в ньому світоглядних уявлень і практичних знань давнього населення України»;
Працюють над темою:
«Історія української культурної керамології кінця ХVІІІ – початку ХХІ століття: етапи, особливості розвитку, здобутки» (2013–2018).
Результати здійснених досліджень були обговорені на багатьох всеукраїнських та зарубіжних наукових форумах, симпозіумах, конференціях; опубліковані в значній кількості наукових і науково-популярних праць у виданнях України, Росії, Молдови й Казахстану.
Побачили світ монографії:
Щербань Анатолій. Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VІІ – початку ІІІ століття до н.е. (за глиняними виробами)» (2007).
Коваленко Оксана. Глиняні люльки ХVІІ–ХVІІІ століть (за матеріалами Полтавщини)» (2008).
Гейко Анатолій. Гончарство населення скіфського часу Дніпровського Лісостепового Лівобережжя. ‒ Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. ‒ 248 с.
Щербань Анатолій. Декор глиняних виробів Лівобережної України від неоліту до середньовіччя. ‒ Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. ‒ 248 с.
Гейко Анатолій. Ремонт глиняного посуду: історія, традиції, звичаї. ‒ Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013. ‒ 176 с.
Досліджено значну кількість археологічних пам’яток доби енеоліту–пізнього середньовіччя Полтавщини, Сумщини, Харківщини, Черкащини й Івано-Франківщини.
Співробітники відділу взяли активну участь у підготовці й проведенні усіх керамологічних заходів ініційованих і проведених Інститутом керамології впродовж його діяльності. Зокрема були кураторами Всеукраїнського науково-практичного керамологічного семінару «Актуальні питання дослідження українського гончарства доби козацтва» (29–30.05.2007, Опішне), Міжнародного науково-практичного керамологічного семінару «Експеримент в сучасній керамології: шлях до наукової істини чи профанація наукових знань» (28-30 травня 2008, Опішне), Міжнародного наукового симпозіуму «Гончарна столиця України в світовій історії та культурі» (01-04.07.2009, Опішне), Всеукраїнського керамологічного семінару «Українська глиняна іграшка: історія, сучасність, перспективи» (19–21.07.2010, Опішне), Міжнародного наукового симпозіуму «Реконструкція та інтерпретація археологічної кераміка: пастки чи путівники для дослідників» (22–25 жовтня, 2013, Опішне) .
Діяльність Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України сприяє розкриттю багатьох досі невідомих аспектів історії давнього українського гончарства і популяризації здобутків сучасної керамологічної науки, поповненню фондових колекцій Національного музею заповідника українського гончарства в Опішному новими знахідками.