Персоналії

Гейко Анатолій Володимирович

представник археологічної, етнографічної й музеєзнавчої керамології
 

Народився 23 грудня 1966 року в селі Судіївка Полтавського району Полтавської області.

Закінчив історичний факуль­тет Полтавського державного педагогічного інституту імені Володимира Короленка (1991), аспірантуру Інституту археології НАН України за спеціальністю «Археологія» (1999).

Працював старшим науковим співробітником, завідувачем сектору, завідувачем Відділу археології та гончарства доби середньовіччя Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (1991–1998), старшим науковим співробітником, завідувачем сектору «Більське городище» Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації (1998–2003), молодшим науковим співробітником Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2003–2013), керівником археологічних гуртків Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді (2006–2011). Старший науковий співробітник Відділу археологічної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2003), завідувач Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2013). Керівник археологічних гуртків Полтавського обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (з 2011).

Стажувався в Лабораторії «Історія кераміки» Інституту археології Російської академії наук під керівництвом видатного керамолога, доктора історичних наук, професора Олександра Бобринського (Москва, Російська Федерація, 1992, 2005).

Керівник археологічних експедицій Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.

Проводив археологічні розкопки пам’яток катакомбної спільноти, фінальної бронзи, скіфського часу, зарубинецької й черняхівської культур, Київської Руси на території Полтавської, Сумської й Черкаської областей.

Фундатор археологічної збірки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Головні напрямки наукових досліджень: технологія стародавнього гончарства, ремонт глиняного посуду, археологія доби раннього заліза.

Захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності «Археологія» – «Виробництво ліпленого посуду в племен скіфського часу Дніпровського Лісостепового Лівобережжя» (2008).

Кандидатісторичних наук (2009). Член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2010). Член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2008).

Автор більше 100 наукових публікацій з проблематики керамології й археології Дніпровського Лісостепового Лівобережжя та української керамології, а також монографії «Гончарство населення скіфського часу Дніпровського Лісостепового Лівобережжя» (2011).

Учасник керамологічних експедицій до гончарних осередків України, а саме – Сумщини (Глинськ, 1992, 2004); Полтавщини (Постав-Муки, 1995, 2005; Лісова Слобідка, 1995; Городище, 1995, 2004; Хитці, 2010) та сіл Зіньківського й Гадяцького районів (2004, 2009, 2010).

Куратор Міжнародного керамологічного симпозіуму «Реконструкція та інтерпритація археологічної кераміки: пастки чи путівники для дослідників?» (2013).

 

 


Голубець Орест Михайлович

представник мистецтвознавчої керамології й керамопедагогіки

25.10.1954 р.н., Львів; закінчив Львівський
державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (кафедра художньої кераміки, 1976) та аспірантуру Музею етнографії та художнього промислу АН УР СР (1980); стажувався в Українському вільному університеті (Мюнхен, Німеччина, 1992, 1993); працював науковим співробітником Львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УР СР (1980–1990), на різних посадах у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв) (з 1990), у тому числі – керівник Центру міжнародних зв’язків і маркетингу (1996–2001), завідувач кафедри художньої кераміки (2000–2001), проректор з наукової роботи (2001–2006), професор кафедри художньої кераміки (з 2007); доцент (з 1992), професор (з 2004); доктор
мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Декоративная керамика в современной архитектурно-пространственной среде (на материалах искусства декоративной керамики Украины 60-х – начала 80-х годов)» (1984); докторська дисертація «Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття (соцреалізм і свобода творчості)» (2003); автор монографій:
«Львівська кераміка» (1991), «Між свободою і тоталітаризмом: Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття» (2001); упорядник і автор вступних статей каталогів і буклетів: «Ошуркевич Галина: Кераміка» (1984), «Іван Франк: Виставка кераміки» (1988), «Михайло Кордіяка: Кераміка /Каталог» (1989), «Ярошевич Уляна: Кераміка» (1989), «Шеремета Ярослав: Кераміка, живопис, графіка» (1990), «Василь Гудак: Кераміка. Живопис. Графіка /Каталог виставки» (1992), «Франк Іван: Сім композицій» (1992), «Хода Ігор: Кераміка» (1995), «Львівська академія мистецтв: Кераміка» (1996), «Іван Франк: Кераміка. Графіка /Каталог» (1997), «Василь Боднарчук: Кераміка /Каталог» (1998), «Тарас Левків: Кераміка, Графіка. Інтарсія /Каталог» (2000), «Кераміка Василя Боднарчука /Каталог» (2003), «Тарас Левків: Кераміка, графіка, інтарсія» (2007); автор альбому «Василь Боднарчук. Підсумовуючи пройдене…: Альбом» (2008); куратор художніх виставок, мистецьких акцій в Україні, Польщі й Німеччині; член редколегій «Українського керамологічного журналу» (2001–2005) та національного наукового щорічника «Українська керамологія» (2001–2002); член журі ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1999) та ІІ Всеукраїнського гончарського фестивалю (2001); член Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2001); співголова Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007); учасник симпозіумів кераміки в Дзинтарі (Латвія, 1979–1982); член Національної спілки художників України (з 1986); лауреат Львівської обласної мистецької премії імені Зеновія Флінти (1997).

 


Гудак Василь Андрійович

представник мистецтвознавчої керамології й керамопедагогіки

11.06.1941 р.н., Монастирець Жидачівського району Львівської області; закінчив Косівське училище прикладного мистецтва (відділ художньої кераміки, 1963), Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (відділ художньої кераміки, 1968); працював викладачем відділу художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (з 1968); доцент кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв (з 1992); доцент (з 1992); кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Народная керамика восточноподольской зоны Украинской ССР (художественные особенности)» (1985); автор близько 130 керамологічних публікацій з проблем подільського гончарства в наукових і науково-популярних періодичних виданнях і збірниках; автор творів кераміки; учасник обласних, зональних, республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок (з 1965); учасник ІІІ Всеукраїнського симпозіуму монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1999, заохочувальна премія в номінації «Філософія глини»); твори зберігаються в музеях і приватних збірках України, Росії, США, у тому числі в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному; член Національної спілки художників України (з 1992).

 


Гупало Віра Деонізіївна

представник археологічної керамології

31.10.1958 р.н., Львів; закінчила історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1981) та аспірантуру Інституту суспільних наук АН УРСР за спеціальністю «Археологія» (1989); старший науковий співробітник Відділу археології Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; кандидат історичних наук; кандидатська дисертація «Средневековая керамика запада Украины (конец VIII–XV вв.)» (1993); автор монографії «Берестянські курганні могильники кінця Х–ХІІ ст.» (2006) та понад 100 керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках; головний напрямок наукових досліджень: ранньо- і пізньосередньовічна кераміка, її морфологія й ґенеза; член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2007).

 


Данченко Леся Степанівна

представник мистецтвознавчої керамології

23.09.1930 р.н., Київ (від народження мешкала з батьками в Богуславі Київської області); закінчила середню школу із золотою медаллю, біологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1954) та аспірантуру Київського державного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Іхтіологія»; працювала в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва України, Київському зональному науково дослідному інституті експериментального проектування, видавництві «Українська радянська енциклопедія»; кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Народная керамика Среднего Приднепровья (Историческое развитие и локальные особенности» (1969); автор монографій «Народна кераміка Наддніпрянщини» (1969), «Народна кераміка Середнього Подніпров’я» (1974), «Невмируще джерело: Бесіди про українське народне мистецтво» (1975), «Народні майстри» (1982); упорядник альбомів: «Олександр Ганжа» (1982), «Folk Art
from the Ukraine» (1982); член Національної спілки художників України (з 1971).

 


Івашків Галина Михайлівна

представник мистецтвознавчої й музеєзнавчої керамології

05.03.1962 р.н., Львівщина; закінчила історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1986); працювала в музеях Тернополя (Краєзнавчий музей), Києва (Національний художній музей); науковий співробітник відділу фондів Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (охоронець фонду народної кераміки); кандидат мистецтвознавства; кандидатська дисертація «Декор традиційної української кераміки XVIII – першої половини ХХ століття (іконографія, домінантні мотиви, художні особливості)» (2004); автор керамологічної монографії «Декор української народної кераміки XVI – першої половини ХХ століть» (2007), альбому «Василь Шостопалець і кераміка Сокаля» (2007) та керамологічних статей у наукових і науково-популярних періодичних виданнях і збірниках; стаття «Слово про збирача кераміки і реставратора» зайняла 2 місце в номінації «Краща науково-популярна, публіцистична стаття» І Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе-2007» (за публікаціями 2004 року); член Спілки критиків та істориків мистецтва (з 2003); куратор художніх і етнографічних виставок.

 


Істоміна Галина Валентинівна

представник мистецтвознавчої керамології

23.07.1979 р.н., Городок Рівненського району Рівненської області; закінчила художньо-педагогічний факультет Рівненського державного гуманітарного університету за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» (2001), аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України за спеціальністю «Декоративно-прикладне мистецтво» (2007); працювала викладачем кафедри українознавства Інституту мистецтва Рівненського гуманітарного університету (з 2001); молодший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України (з 2007); кандидат мистецтвознавства;
кандидатська дисертація «Мистецтво народної кераміки Волині другої половини ХІХ–ХХ століть
(типологія, стилістика, художні особливості)» (2007); автор керамологічних публікацій у періодичних виданнях і збірниках.