На спомин Всеволода Наулка…
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України щиро співчувають непоправному: 1 листопада 2018 року, на 85-му році життя, пішов за високим Сонцем у вічні Небеса визначний український етнолог та археограф, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Всеволод Наулко.
Людина гідності й високих моральних устремлінь, обдарована унікальним енциклопедичним інтелектом, Всеволод Іванович належав до плеяди дослідників-світил, знаних не лише в Україні, а й далеко за її межами. Важко переоцінити набуток, яким учений збагатив вітчизняну науку впродовж десятиліть праці у вищих освітніх та наукових установах держави.
Ім’я науковця вагоме для Опішного. Свого часу Всеволод Наулко читав етнографічні лекції для молодих працівників Державного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Він всіляко підтримував розвиток національної Гончарської скарбниці України та структурування української керамології в новітню наукову дисципліну. Учений був рецензентом багатьох монографічних керамологічних видань Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології, виступав як офіційний опонент на захистах дисертацій працівниками цих керамологічних організацій. Видавництво «Українське Народознавство» у співпраці зі Всеволодом Наулком починало готувати до видання альбоми відомого французького етнографа середини ХІХ століття Де ля Фліза (макет першого тому видання було підготовлено в Опішному).
Його членством означено діяльність Вченої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, а також редакційних колегій «Українського керамологічного журналу», Національного культурологічного щорічника «Українське гончарство», національних наукових щорічників «Українське керамологія» та «Бібліографія українського гончарства».
Гончарська столиця України впродовж 1988–2017 років творила гончарський літопис українського буття під покровом світлої й доброї душі Всеволода Наулка. Тут концентрується частина його добротворчої енергії, щедро дарованої задля збереження культурної спадщини українців.
Добрий навічний спомин про Всеволода Івановича збережуть усі, хто знав науковця, слідував шляхом його фахових настановлень, єднався спільною думкою й сердечною дружбою. Світла й незгасна пам’ять!..
