01
серпня
2015

«У нашого Майстра – свято!», –

задзвеніло на полицях тихої майстерні. Ураз весело й по-парубоцьки тряхнули гривами диво-леви, хвацьки брикнули вітер-коні, покірно закивали головами добряки баранці та козлики, дружно запищала свищикова дітвора, взявся радісним рум’янцем посуд. Їх Творець 3 серпня цього року зустрічає 90-річчя! Нині в кожного виробу своя історія, своя дума про Майстра…
Свистунці навіюють особливі згадки  про доторки до глини ще дитячих пальців майстра Василька, нині – славетного гончаря, члена Національної спілки художників України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Премії імені Данила Щербаківського та Національної премії України імені Тараса Шевченка Василя Онуфрійовича Омеляненка. Іграшку він виготовляє з особливим трепетом: це спогади про нелегке дитинство, про перше захоплення глиною і те, як разом із братом по-дорослому мріяли опанувати гончарне ремесло й допомогти родині. У голодному 1947-му свистунці майстра таки врятували її, а пізніше радували не одне захоплене Талантом серце…
Рядком вишикувались дивовижні скульптури – леви, коні, барани, бики… І для кожного не відшукаєш «близнюка» – неповторні, пишно оздоблені, усі з доброю посмішкою й теплим блиском в очах, запаленим від душевного полум’я їх Творця. Із розповідей Майстра вони добре знають про ту, пам’ятну – декоративну скульптуру «Баран», що на початку 1960-х років уперше представила опішненський завод «Художній керамік», з яким пов’язана вся гончарна творчість Василя Онуфрійовича, на виставці в Брюсселі. З неї й почалося визнання неперевершеної художньої досконалості виробів гончаря, його Таланту.
 …Одні вже вибпалені в горні, інші, ще сирі, тільки пригріті долонями Майстра, – усі переповнені Його любов’ю до глини, до рідної землі, до життя. Скільки їх, дивовижних – зооморфних скульптур, декоративних «козаків» та «баринь», посуду, свічників, іграшок – понесло у світи славу про свого Творця й про благословенний Богом опішненський край…
Хай же Ваш, Василю Онуфрійовичу, талант буде невичерпною криницею, що наснажить до створення ще не одного глиняного дива! Бажаємо Вам, дорогий ювіляре, нев’янучого життєвого оптимізму й міцного здоров’я!

 
 
 
 
 

 

 

Коментарі   

 
# Guest 02.08.2015, 08:02
Мистецтво заповнює недоліки природи. (Джордано Бруно)/// Діло художника - народжувати радість. (К.Паустовський )/// Всяке мистецтво є наслідування природи.(Сенека )/// Творити - значить вбивати смерть. (Ромен Роллан)/// Творчість - це пристрасть, вмираюча в формі. (М.Прішвін)/// Хай опішнянське мистецтво процвітає...
Відповісти
 
 
# Guest 02.08.2015, 13:05
Дивлячись на творіння Майстра гончарства Василя Омелянинка або навіть інших Майстрів, то пробуджується в глибині власної душі почуття прекрасного і благородного. Особисто хочеться попробувати що-небудь зліпити з глини і набратись нових навиків і вмінь, але у звязку із хворобою прийдеться тільки вивчати це благородне ремесло з наукової літератури, з археології та історії мистецтв. Якщо вивчати це ремесло з історії античного мистецтва, то припадає до уваги ще галілейське гончарство, по своїй формі схоже до того, яке в руках у Майстра (на фото)... Археологи розкопали глиняний посуд на тій території, де була колись Галілея, і виявили, що галілеяни використовували схожий орнамент до трипільського. Галілея, поряд з Самарією, в античний період була окремим державотворення м від Іудеї і нічого з євреями спільного не мала (так кажуть різні науковці). Можливо, в Галілеї разом з іншими націями проживали ще люди з українських земель, які успадкували від своїх предків трипільців гончарне ремесло. (Дещо пише "НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ"). Схоже, що Ісус Хрестос здійснив перше своє Чудо в Кані Галілейській саме в таких керамічних глеках, які були схожі чимось до наших українських... Щодо вище описаних цитат класиків, то замість радянського М.Пришвіна треба читати і розуміти німецьких естетів, як наприклад Ф.Шіллера:"Чере з красу шлях веде до свободи" і тому подібне, або такі слова Г.Гегеля: "Кожен художній витвір належить свому часу, свому народу, свому середовищу". Середовище слобожанщини говорить само за себе і художній рівень в цьому середовищі високий.
Відповісти
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

«Наука потрібна народу.

Країна, яка її не розвиває,

неминуче перетворюється в колонію»

Фредерік Жоліо-Кюрі

 

"Ми фiнансуємо науку не тому, що багатi, 
а ми багатi тому, що фiнансуємо науку" 
Рональд Рейган,
40-й президент США
 
"«Ставлення до науки
і культури є, 
було і буде мірилом українськості влади»" 
Ярослав ЯЦКІВ,
академік НАН України

Хмарка тегів

Наші партнери

Відвідувачі

free counters