Стисла інформація про найважливіші наукові результати вчених Інституту керамології – Відділення Інституту народознавства НАН України 2013 року

    Учені Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України 2013 року розпочали працювати над відомчою фундаментальною науковою темою «Історія української культурної керамології кінця ХVІІІ – початку ХХІ століття: етапи, особливості розвитку, здобутки» та прикладною науковою темою«Історія української археологічної керамології ХІХ – початку ХХІ століття: етапи, особливості розвитку, здобутки». Дослідження в обох напрямках спрямовані на фундаментальне вивчення історії української культурної керамології кінця ХVIII – початку ХХІ століття, етапів її становлення, особливостей розвитку, аналізу здобутків, біографій провідних дослідників.

   2013 року підготовлено черговий випуск Національного керамологічного щорічника «Бібліографія українського гончарства» [Бібліографія українського гончарства. 2009: Національний науковий щорічник / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2013.  – Вип.11. – 420с.: іл.]. Вийшов друком Національний науковий щорічник «Українська керамологія» [Українська керамологія: Національний науковий щорічник. За рік 2008: Експеримент  у сучасній керамології / За редакцією доктора історичних наук Олеся Пошивайла. – Опішне: Українське Народознавство, 2013. – Кн.ІV. – Т.1. – 592 с.: іл.]. Опубліковано три керамологічні монографії: Віктора Міщанина «Репресивні заходи радянського тоталітарного режиму в галузі традиційного гончарства України (1930-ті – 1950-ті роки)»(46,0 ум. друк. арк.); Костянтина Рахна «Свистопляска і Ренкавка. Глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів»(30,2 ум. друк. арк.); Анатолія Гейка «Ремонт глиняного посуду: історія, традиції, звичаї»(10,23 ум. друк. арк.).

   Альбом «Опішнянська мальована миска другої половини ХІХ – початку ХХ століття (у зібранні Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі) / Автор-упорядник Олесь Пошивайло, художник Юрко Пошивайло, фотограф Тарас Пошивайло. – Опішне: Українське народознавство, 2010. – 632 с.: іл.» відзначено Премією Президента України в номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства». Автору книги, директору Інституту керамології, Олесю Пошивайлові присвоєно звання Лауреата Премії «Українська книжка року». Він також став першим лауреатом Премії  імені Бориса Возницького.

   Ученими Інституту опубліковано 58 статей у наукових і науково-популярних виданнях України, із них 6– у чужоземних виданнях [Краснодар, Москва, Кіров, Санкт-Петербург Російської Федерації,Мінськ (Республіка Білорусь)],написано 6 рецензій на наукові видання.

   Проведенонаукові заходи національного й міжнародного значення: Всеукраїнську керамологічну конференцію «Репресоване гончарство: передумови й наслідки»(21–22 травня), Міжнародний керамологічний симпозіум «Реконструкція й інтерпретація археологічної кераміки: пастки чи путівники для дослідників?» (22–25 жовтня),VIІ Національний конкурс публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні«КеГоКе-2013» (за публікаціями 2010 року). Переможцями останнього конкурсу стали  9 науковців установи (Лариса Гавриш, Анатолій Гейко, Оксана Коваленко, Оксана Ликова, Людмила Метка, Віктор Міщанин, Олесь Пошивайло, Світлана Пошивайло, Костянтин Рахно).

   Проведено спільно з іншими спорідненими організаціями національні й міжнародні керамологічні й мистецькі заходи:VТиждень Національного Гончарного Здвиження в Опішному «ЗДВИГ–2013»; V Національну виставку-конкурс художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!»; VМіжнародний мистецький ярмарок «Гончарний Всесвіт в Україні»; ІVІНТЕРсимпозіум кераміки в Опішному; ІІІ Національний фотоконкурс «Гончарні ВІЗІЇ країни»; ІІІ Е-літню академію гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів; ІІІНаціональний конкурс гончарського бодіпейнтінгу «BodyClayFestUkraine» («BCFU-2013»); ІІ Національний Фестиваль Гончарства; ІІ Національний КерамоГРАФІТІфест («CeramicGraffitiFest-2013»). Установа також виступила співорганізатором VІІ Міжнародного молодіжного гончарського фестивалю «Опішне-2013»(червень 2013).

   У червні 2013 року  на СТІНІ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ  в Опішному за участі Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України відкрито 2 меморіальні дошки: видатному технологу-керамісту Петру Вауліну (1870–1960) та славетному українському гончарю Івану Білику (1910–1999).

   З нагоди святкування на державному рівні 140-річчя з дня народження академіка Василя Кричевського за ініціативи Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному урочисто відкрито Музей мистецької родини Кричевських.

  Учені Відділу палеогончарства провели археологічні розкопки кургану доби бронзи біля села Сторожове (Полтавщина); археологічні розвідки  у Чорнухинському районі (Полтавщина).

   Науковці виступили з науковими доповідями на 32 міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, семінарах, симпозіумах в Україні та за її межами [Опішне, Полтава, Одеса, Переяслав-Хмельницький, Львів, Жовква, Глухів, Конотоп, Маріуполь, Київ (Україна); Москва, Краснодар, Твер, Владикавказ, Кіров, Липецьк (Російська Федерація); Мінськ (Республіка Білорусь)].

  Функціонує веб-сайт Інституту в мережі Інтернет (http://www.ceramology-inst.gov.ua).

  Співробітники установи здійснювали керівництво написанням 4 кандидатських керамологічних дисертацій.

   Інститут постає провідною в Україні установою, що досліджує керамологічну проблематику; співпрацює з Донбаською національною академією будівництва і архітектури, Національним музеєм-заповідником українського гончарства в Опішному, Харківським національним університетом імені Василя Каразіна, Полтавським державним педагогічним університетом імені Володимира Короленка, Львівською національною академією мистецтв, Львівським державним коледжем декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, Інститутом мистецтвознавства, етнографії та фольклору імені Кондрата Крапіви НАН Білорусі, Російським етнографічним музеєм (Санкт-Петербург, Російська Федерація), Інститутом археології РАН (Москва, Російська Федерація), Інститутом археології й етнографії Сибірського відділення РАН (Новосибірськ, Російська Федерація), Омською філією Інституту археології та етнографії Сибірського відділення РАН (Омськ, Російська Федерація), Національною академією наук Азербайджану.