молодший науковий співробітник
Відділу керамології новітнього часу
Інституту керамології,
кандидат історичних наук
Віктор Міщанин
Політичні репресії більшовицької влади 1930-х – 1950-х років торкнулися всіх верств населення України. Не оминули вони і представників гончарства колишнього Опішнянського району, зокрема за звинуваченнями в антирадянській агітації були засуджені гончарі із с.Малі Будища Лаврентій Онищенко та Феоктист Мокляк – обоє до розстрілу, Іван Пічка – на 10 років позбавлення волі, гончар із Опішного Федір Задорожний – на «6 років позбавлення волі з поразкою у правах на 3 роки».
Окрім гончарів, політичні репресії зачепили й інших опішнянців, що мали відношення до гончарства. Це керівники й працівники гончарних підприємств: Ларіон Гладиревський, Петро Ширай, Опанас Лисенко; керівники, викладачі й випускники гончарної школи: Яків Корицький, Сергій Рева, Григорій Кремпоха, Парасковія Ширай, Любов Острянин. Репресували також і дослідника опішнянського гончарства, відомого керамолога Якова Риженка.
Їх кримінальні справи зберігаються в архіві УСБУ в Полтавській області. Саме їх вивченням я і займаюся нині в рамках наукової теми «Репресивні заходи радянської влади в галузі традиційного гончарства (1930-ті – 1950-ті роки)».
Принагідно хотів би звернутися до тих, чиї рідні мали відношення до гончарства і були репресовані в часи тоталітарного більшовицького режиму, дослідників минулого з проханням надати документи, фотографії, спогади про таких людей. Всі ці матеріали будуть використані у книзі, присвяченій репресованим представникам українського гончарства, випуск якої планується наприкінці наступного року. Імена всіх доброзичливців будуть також згадані у книзі.
Вкотре хотів би привернути увагу вчених, зокрема керамологів, особливо тих, хто займається вивченням життєвого шляху конкретних представників українського гончарства, на той факт, що доволі часто кримінальні справи, у силу їхньої специфіки створення й зберігання, є чи не єдиним джерелом інформації про ту чи іншу особу, тож до їх вивчення слід звертатися якомога частіше.