Рахно Костянтин 


представник етнографічної керамології

 Доктор історичних наук зі спеціальності етнологія, кандидатська дисертація «Гончарство у традиційній культурі слов’янських народів: міфологія й обрядовість» (2010), докторська дисертація «Глиняні вироби в календарній обрядовості слов’янських етносів (на прикладі Свистопляски та Ренкавки)» (2015).

Старший науковий співробітник науково-дослідного Відділу сучасної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2003); старший науковий співробітник відділу керамології новітнього часу Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2003).

Учасник всеукраїнських та міжнародних наукових семінарів, конференцій, симпозіумів.

Коло наукових досліджень:

гончарство в міфології та обрядовості слов’ян,

образ гончаря в слов’янській міфології,

глина й глиняні вироби у звичаєвості, обрядовості й віруваннях слов’ян,

гончарство в міфології та обрядовості народів світу,

образ гончаря в міфології народів світу,

глина й глиняні вироби у звичаєвості, обрядовості й віруваннях народів світу,

покрівля й покрівельна кераміка у звичаєвості, обрядовості й віруваннях народів світу,

традиційна культура українців, білорусів, поляків, росіян, південних слов’ян,

традиційна культура осетинів, ногайців, чувашів, алтайців, каракалпаків, туркменів, удмуртів, башкирів,

походження та духовна культура українського козацтва,

іранські й індоарійські паралелі до матеріальної та духовної культури українців,

нартівський епос осетинів і його західноєвропейські паралелі,

«Слово о полку Ігоревім»,

записки середньовічних мандрівників як джерело з історичної етнографії України, Східної та Південної Європи.

vСпівавтор колективної монографії «Мовні та літературні зв’язки України з країнами Сходу» (Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010)  та виданого в Хорватії другого тому колективної монографії «Književna životinja. Kulturni bestijarij» (Zagreb: Hrvatska sveučilišna naklada; Biblioteka Nove etnografija; Institut za etnologiju i folkloristiku, 2012).

Упорядник та автор коментарів до видання опису Північного Кавказу турецького мандрівника XVII століття Евлії Челебі (Москва: Інститут тюркології, 2011).

Автор монографій

«Перунове полум’я: Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів» (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012),

«Свистопляска і Ренкавка (глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів)» (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2013)

та кількох десятків публікацій з проблем керамології, історії, етнології у фахових періодичних виданнях і збірниках України, Білорусі, Македонії, Сербії, Словенії, Російської Федерації, Хорватії, Словаччини.

vМонографії здобули визнання за кордоном, зокрема, на «Перунове полум’я: Міфологія та обрядовість слов’янських гончарів» з’явилася схвальна рецензія Надії Вархол – одного з провідних етнологів і фольклористів Словаччини, а «Свистопляска і Ренкавка (глиняні вироби в традиційно-побутовій культурі як джерело формування національної ідентичності слов’янських народів)» була високо оцінена в монографії доктора археології, доктора історії Андрея Плетерського – провідного словенського археолога, наукового радника науково-дослідного центру інституту археології Словенської академії наук і мистецтв, професора відділення археології філософського факультету Люблянського університету (Словенія).

vПідтримує наукові зв’язки з науковцями Словаччини, Польщі, Білорусі, Македонії, Хорватії, Словенії, Російської Федерації, Німеччини, Бельгії, Франції, Фінляндії, США. Пропагує українську культуру й науку за кордоном.

vПрактичне володіння німецькою, англійською та всіма слов’янськими мовами дозволяє йому спілкуватися з колегами та користуватися зарубіжною науковою інформацією.

vЧлен Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2011), член Національної експертної керамологічної ради Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе». Відповідальний редактор Національного наукового щорічника «Бібліографія українського гончарства».

vНеодноразовий переможець Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе».

vНаукові досягнення:

- вперше визначив роль і місце міфоритуальних аспектів гончарства у традиційній культурі слов’янських народів. Проаналізував традиційні обряди виготовлення глиняних обрядів, властиві слов’янам. Аналіз їхньої семантики було проведено вперше в світовій науці. На його підставі реконструйовано міфопоетичні уявлення слов’ян про процес гончарювання. Виявлено й охарактеризовано зв’язок гончарного ремесла з основними образами слов’янської міфології, зокрема, з богом грому Перуном, у контексті базових структур міфологічної моделі світу.

- дослідив гончарні вироби у традиційно-побутовій культурі слов’ян на прикладі росіян і поляків, порівняльного аналізу календарних свят з використанням глиняних виробів – Ренкавки та Свистопляски, що стали уособленням етнічності, джерелом локальної і національної ідентичності за доби глобалізації.

-виявив субстратні явища у фольклорі Півдня й Лівобережжя України, провівши паралелі з народною творчістю іраномовних народів.

-запропонував абсолютно нові підходи й незнані досі слов’янські та західноєвропейські паралелі до образів нартівського епосу.

- дав нові переконливі тлумачення темних місць «Слова о полку Ігоревім».

- розглянув з точки зору історичної етнології історичні джерела, зокрема, праці Ахмеда ібн Фадлана, Абу Хаміда ал-Гарнаті, Йоганна Шильтбергера, Джосафата Барбаро, Мацея Мєховського, Евлії Челебі, Гійома Левассера де Боплана, Жана-Бенуа Шерера.

 

Тур в Египет.