Гейко Анатолій Володимирович

представник археологічної, етнографічної й музеєзнавчої керамології
 

Народився 23 грудня 1966 року в селі Судіївка Полтавського району Полтавської області.

Закінчив історичний факуль­тет Полтавського державного педагогічного інституту імені Володимира Короленка (1991), аспірантуру Інституту археології НАН України за спеціальністю «Археологія» (1999).

Працював старшим науковим співробітником, завідувачем сектору, завідувачем Відділу археології та гончарства доби середньовіччя Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (1991–1998), старшим науковим співробітником, завідувачем сектору «Більське городище» Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації (1998–2003), молодшим науковим співробітником Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (2003–2013), керівником археологічних гуртків Полтавського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді (2006–2011). Старший науковий співробітник Відділу археологічної кераміки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (з 2003), завідувач Відділу палеогончарства Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2013). Керівник археологічних гуртків Полтавського обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді (з 2011).

Стажувався в Лабораторії «Історія кераміки» Інституту археології Російської академії наук під керівництвом видатного керамолога, доктора історичних наук, професора Олександра Бобринського (Москва, Російська Федерація, 1992, 2005).

Керівник археологічних експедицій Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України.

Проводив археологічні розкопки пам’яток катакомбної спільноти, фінальної бронзи, скіфського часу, зарубинецької й черняхівської культур, Київської Руси на території Полтавської, Сумської й Черкаської областей.

Фундатор археологічної збірки Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

Головні напрямки наукових досліджень: технологія стародавнього гончарства, ремонт глиняного посуду, археологія доби раннього заліза.

Захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності «Археологія» – «Виробництво ліпленого посуду в племен скіфського часу Дніпровського Лісостепового Лівобережжя» (2008).

Кандидатісторичних наук (2009). Член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2010). Член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2008).

Автор більше 100 наукових публікацій з проблематики керамології й археології Дніпровського Лісостепового Лівобережжя та української керамології, а також монографії «Гончарство населення скіфського часу Дніпровського Лісостепового Лівобережжя» (2011).

Учасник керамологічних експедицій до гончарних осередків України, а саме – Сумщини (Глинськ, 1992, 2004); Полтавщини (Постав-Муки, 1995, 2005; Лісова Слобідка, 1995; Городище, 1995, 2004; Хитці, 2010) та сіл Зіньківського й Гадяцького районів (2004, 2009, 2010).

Куратор Міжнародного керамологічного симпозіуму «Реконструкція та інтерпритація археологічної кераміки: пастки чи путівники для дослідників?» (2013).

 

 

Тур в Египет.