ОПІШНЯНИН ГЕОРГІЙ КАРДАШЕВСЬКИЙ: НЕВІДОМА ДОЛЯ
Георгій Васильович Кардашевський народився 1893 р. в містечку Опішному Зіньківського повіту Полтавської губернії в дворянській родині. Ім`я його батька згадане у списку дворян Полтавської губернії 1898 р.: «Кардашевские Василий и Александр Николаевичи, сыновья штабс-ротмистра. Указ Герольдии об утверждении в дворянстве – 8 марта 1851 года № 1693». Василь Кардашевський мав заможне господарство на північних околицях населеного пункту, поряд із селом Малі Будищечки. І досі на те місце серед тутешнього населення говорять «Кардашівщина», «на Кардашевому». А Кардашевських називають за скороченим варіантом прізвища – Кардаш.
За спогадами очевидців, окрасою господарства Кардашевських був великий і розкішний сад, який був обсаджений липами, з північного боку в два ряди. Скрізь, до хати і по саду, були алеї. Вся садиба була обгороджена огорожею, вищою за ріст людини. Зроблена вона була з коляк із загостреними вгорі кінцями. У господарстві Кардашевських було багато різної худоби: корови, свині, вівці, коні. Були й бджоли, які під час цвітіння саду та лип гули так, що заглушували навіть щебетання птахів. Плоди з саду пересушували на великих сушнях.{jcomments on}
З ПОВЕРНЕННЯМ ДОДОМУ!
В Опішному відкрито меморіальну дошку Івану Зарецькому
Цьогоріч керамологічна спільнота України відзначає 155-ту річницю від народження відомого керамолога, археолога, етнографа Івана Зарецького (1936-1957), який зробив неоціненний вклад у становлення вітчизняної керамології.
1893 року за дорученням Полтавської земської губернської управи вчений дослідив гончарство Полтавської губернії, результатом чого стала перша в Україні керамологічна монографії «Гончарный промысел в Полтавской губернии» (1893), якою впродовж майже 120 років активно послуговуються етнологи, зокрема дослідники українського гончарства. Звіт ученого про польові дослідження гончарного промислу Полтавщини фактично став обґрунтуванням необхідності відкриття в Опішному першого в Лівобережній Україні гончарного навчального закладу – Зразкової гончарної майстерні Полтавського губернського земства. Він же, як найкращий знавець місцевих гончарних традицій, і очолив новітню гончарну школу (1894–1896), яка стала початком понадстолітньої гончарної освіти в Опішному.
Гончарство Слобідської України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття
Гончарство Слобідської України у другій половині ХІХ – першій половині ХХ століття [Текст] = The Pottery of the Slobodian Ukraine in the Late Nineteenth – Early Twentieth Centuries: монографія / Метка Л. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. – 240 с. – (Українські керамологічні студії = Ukrainian Ceramological Studies; вип. 2)
Монографія є першим комплексним дослідженням гончарства Слобідської України другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття. В її основу покладено матеріали, зібрані автором у польових керамологічних експедиціях упродовж 2001–2004 років. |
Гончарство Макарового Яру (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття)
Гончарство Макарового Яру (друга половина ХІХ – перша половина ХХ століття) [Текст] = The Pottery Craft of Makariv Yar (the Late 19th– Early 20th Centuries): монографія / Овчаренко Л. – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011. – 252 с. – (Науковий проект «Гончарний здвиг Донбасу», кн. 4; Українські керамологічні студії, вип. 3 = Scientific project Pottery advance in Donbas Region, vol. 4; Ukrainian Ceramological Studies, iss. 3) Здійснено комплексне керамологічне дослідження гончарства крайнього східного гончарного осередку України. Охарактеризовано джерела й літературу з питань гончарства в с.Макарів Яр. Відтворено історичний розвиток місцевого промислу, з’ясовано причини його занепаду. Реконструйовано технологічний процес кустарного виробництва глиняних виробів; вивчено їх асортимент, функції, художні ознаки та способи збуту. Проаналізовано роль повітового земства у розвитку гончарного осередку. Вивчено обставини заснування, аспекти діяльності, вплив на промисел місцевої гончарної школи.{jcomments on} |