8 липня 2012 року зупинилося невтомне серце патріарха української археології – Бориса Андрійовича Шрамка
8 липня 2012 року зупинилося невтомне серце патріарха української археології – Бориса Андрійовича Шрамка.
Знаний у світі дослідник опублікував сотні наукових праць, у яких приділив значну увагу вивченню глиняних виробів. 1965 року він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук «Хозяйство лесостепных племен Восточной Европы в скифскую эпоху», в одному з розділів якої охарактеризував гончарство. Проаналізувавши знахідки з використанням статистичних методів (зокрема, методу кодування орнаментації), Борис Шрамко класифікував кераміку скіфського часу за формами, розмірами й призначенням. Цю класифікацію, з певними змінами й доповненнями, археологи використовують донині. Учений вперше дослідив, застосувавши петрографічний і хімічний аналізи, технологію виготовлення глиняного посуду лісостепового населення України скіфської епохи (способи формування, обробки поверхні, випалювання), сліди використання, відбитки на кераміці.
Борис Шрамко тривалий час керував археологічними експедиціями в Полтавщині й Харківщині. Зокрема, упродовж 1958–1995 років здійснював масштабні, планомірні й регулярні розкопки найбільшої археологічної пам’ятки Східної Європи – Більського городища скіфського часу й навколишніх курганних могильників. Завдяки його численним публікаціям городище стало всесвітньо відомою, еталонною пам’яткою скіфського часу.
Значне місце в діяльності Бориса Шрамка займала викладацька діяльність у Харківському національному університеті імені Василя Каразіна. Чимало зусиль він віддав підготовці наукових кадрів – був науковим керівником та офіційним опонентом багатьох дисертацій, сприяв науковому зрозтанню молодшого покоління скіфологів.
Колективи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології НАН України глибоко сумують з приводу тяжкої втрати й висловлюють співчуття рідним Бориса Шрамка.
Земля пухом і вічна пам’ять, наш дорогий Професоре!
